ترجمة سورة الذاريات

Mykhaylo Yakubovych - Ukrainian translation

ترجمة معاني سورة الذاريات باللغة الأوكرانية من كتاب Mykhaylo Yakubovych - Ukrainian translation.


Клянуся тими, які розсіюють!1

Клянуся тими, які несуть вагу!

Клянуся тими, які пливуть легко!

Клянуся тими, які розподіляють справи!

Воістину, те, що обіцяно вам — правда!

Суд неодмінно настане!

Клянуся небом, по якому прокладені шляхи!

Воістину, ви сперечаєтесь між собою!

Але відвертається від [Корану] той, хто збився зі шляху.

Нехай же згинуть брехуни

і ті, хто перебуває в пітьмі невігластва!

Вони запитують: «Коли ж настане День Суду?»

У той День вони будуть покарані вогнем!

Скуштуйте ж вашої кари, яку ви так намагалися прискорити!

Воістину, богобоязливі будуть у райських садах, серед джерел,

отримуючи те, що дарував їм Господь їхній. Воістину, вони за життя були праведниками,

спали лише малу частину ночі,

а перед світанком вони благали про прощення,

і віддавали частку майна бідняку та вбогому.

На землі є знамення для впевнених людей,

а також у вас самих. Невже ви не бачите?

А на небі — наділ ваш і те, що обіцяно вам!

Клянуся Господом неба й землі, що це — така ж істина, як і те, що ви наділені мовою!

Чи дійшла до тебе розповідь про шляхетних гостей Ібрагіма?

Коли вони увійшли до нього й сказали: «Мир!» Він відповів: «Мир і вам, люди незнайомі!»

Він вийшов до своєї родини та приніс жирне теля.

Подавши його, він запитав: «Чи не скуштуєте?»

І злякався їх. Вони сказали: «Не бійся!» — та й сповістили йому добру звістку про розумного хлопчика.

Його дружина заголосила та почала бити себе по обличчю. І вона вигукнула: «Я ж стара, безплідна!»

Вони відповіли: «Так сказав Господь твій. Воістину, Він — Мудрий, Всезнаючий!»

[Ібрагім] запитав: «Чого ж ви хотіли, о посланці?»

«Нас відіслано до грішників.

Щоб Ми наслали на них каміння із глини,

призначене Господом твоїм для злочинців».

Ми вивели звідти віруючих, які були там,

і знайшли Ми там лише один будинок із відданими [Аллагу!]

І залишили Ми там знамення для тих, які мають страх перед болісною карою.

Ось Ми відіслали Мусу із ясним доказом до Фірауна.

Але, спираючись на свою силу, той відвернувся і сказав: «Чаклун або й божевільний!»

Тож Ми схопили його разом із військами та кинули в море! Гідний осуду ж він!

Ось Ми відіслали проти адитів буремний вітер,

який не залишав після себе жодної речі, крім згарища.

Було сказано самудитам: «Насолоджуйтесь благами до певного часу!»

Вони не послухалися наказу Господа їхнього. Тож вразила їх блискавка і бачили вони це!

Вони навіть не змогли піднятися і ніхто не допоміг їм!

А ще раніше [Ми знищили] народ Нуха — вони були нечестивими людьми.

Могутністю Нашою Ми створили небо; воістину, Ми — розширюємо!

І Ми розрівняли землю. Як же чудово розстеляємо Ми!

Із кожної речі Ми створили пару, можливо, схаменетеся ви!

Поспішайте ж до Аллага! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу!

І не робіть нарівні з Аллагом іншого бога! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу!

Так само й ті, які жили раніше, говорили посланцям, які приходили до них: «Чаклун або ж божевільний!»

Невже вони заповіли це одне одному? Ні, бо вони люди, які порушують.

Відвернися від них, і тобі не будуть докоряти.

І нагадуй, бо ж нагадування приносить користь віруючим!

Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені.

Я не бажаю від них наділу та не потребую, щоб вони годували Мене!

Воістину, Аллаг — Наділяючий, Володар Могутності!

Воістину, тим, які вчиняли несправедливо — така ж доля покарання, як і для подібних їм.

Горе ж невіруючим від того Дня, який обіцяно їм!
سورة الذاريات
معلومات السورة
الكتب
الفتاوى
الأقوال
التفسيرات

سورة (الذَّاريَات) من السُّوَر المكية، نزلت بعد سورة (الأحقاف)، وقد جاءت ببيانِ عظمة الله، وقُدْرتِه على التصرُّف في الكون، وإنزالِ العذاب بمَن شاء، كيف شاء، متى شاء، ومِن ذلك قَسَمُه بـ(الذَّاريَات)، وهي: الرِّياح، وهي آيةٌ من آيات الله، يُصرِّفها اللهُ إن شاء للرَّحمة، وإن شاء للعذاب؛ فعلى الناسِ الفرارُ إلى الله، الذي هو طريقُ النجاة.

ترتيبها المصحفي
51
نوعها
مكية
ألفاظها
360
ترتيب نزولها
67
العد المدني الأول
60
العد المدني الأخير
60
العد البصري
60
العد الكوفي
60
العد الشامي
60

* سورة (الذَّاريَات):

سُمِّيت سورةُ (الذَّاريَات) بهذا الاسم؛ لافتتاحها بالقَسَم بـ(الذَّاريَات)؛ وهي: الرِّياح.

* أُثِر عن النبي صلى الله عليه وسلم قراءتُه لسورة (الذَّاريَات) في صلاة الظُّهر:

عن البراءِ بن عازبٍ رضي الله عنهما، قال: «كُنَّا نُصلِّي خلفَ النبيِّ ﷺ الظُّهْرَ، فيُسمِعُنا الآيةَ بعد الآياتِ مِن لُقْمانَ والذَّاريَاتِ». أخرجه النسائي (٩٧١).

1. وقوع البعثِ والجزاء (١-٢٣).

2. دلائل القدرة الإلهية (٢٤-٤٦).

3. الفرارُ إلى الله طريق النجاة (٤٧- ٦٠).

ينظر: "التفسير الموضوعي لسور القرآن الكريم" لمجموعة من العلماء (7 /443).

مقصودُ سورة (الذَّاريَات) هو الدعوةُ إلى طاعة الله، والاستجابة لأمره؛ من خلال التحذير من وقوع العذاب بالأقوام؛ فإن اللهَ في هذه السورة أقسَمَ بـ(الذَّاريَات)، وهي الرِّياح التي يُعذِّب الله بها من يشاء من عباده، يقول البِقاعي: «مقصودها: الدلالة على صدقِ ما أنذَرتْ به سورةُ (ق) تصريحًا، وبشَّرت به تلويحًا، ولا سيما من مُصاب الدنيا، وعذابِ الآخرة.

واسمها (الذَّاريَات): ظاهرٌ في ذلك، بملاحظة جواب القَسَم؛ فإنه - لِشِدة الارتباط - كالآية الواحدة وإن كان خمسًا.

وللتعبير عن الرِّياح بـ(الذَّاريَات) أتمُّ إشارةٍ إلى ذلك؛ فإن تكذيبَهم بالوعيد لكونهم لا يشعُرون بشيءٍ من أسبابه، وإن كانت موجودةً معهم». "مصاعد النظر للإشراف على مقاصد السور" للبقاعي (3 /25).